Діти четвертого класу, розкидані світом, пишуть листи приміщенню свого класу. А вчителька їх роздруковує та розкладає за порожні парти. Буде час – будуть дитячі голоси в стінах ліцею.

Привіт, мій любий класе! Я за тобою сумую. Ти тепер став самотній. Ти зараз не чуєш нашого сміху та не бачиш наших уроків. (Даша Л.)

Привiт, мiй любий класе! Я хочу пiдтримати тебе, бо зараз ти зовсiм один…..Але я впевнена, що скоро закiнчиться вiйна i ми повернемося до тебе. (Анiта Є.)

Привіт, мій любий класе! Тобі зараз особливо самотньо і пусто!…..З нетерпінням чекаю Перемоги і нашої зустрічі з тобою. Не сумуй! Чекай на нас – ми обов’язково повернемося! (Єгор З.)

Привіт, класе! Як ти? …Ти вже багато чого бачив….. Я вірю в Перемогу і в багато цікавих днів у нас попереду. (Ілля Д.)

Любий стариганю! Ти багато бачив за своє існування радості і дітей. … Ми скоро повернемося! Бажаю терпіння! Любий класе, ми тебе любимо!(Ріта А.)

Добрий день чи вечір, мій любий класе! … Я хочу, щоб ти дочекався мене, а я в свою чергу, як тільки з’явиться перша можливість, приїду до тебе назавжди… (Ясік Ф.)